Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Звешся веселково — Україною —
Земле зачарована моя.
Олександр БОГАЧУК.
Пестяться об берег тихо хвилі,
Сонно щось бурмоче очерет.
Хмари зупинилися безсилі,
Одягли малиновий корсет.
Сонечко сідає пурпурово
Час міняє вечоровий лет,
Туманець клубочиться медово,
Наче дим летить від сигарет.
І клини так радісно у вечір,
Вишивають весну в небесах.
І лунає музика лелеча,
На червоно - сонних парусах.
Нова казка стелиться у вербах,
Вилізли із мулу карасі…
Перші роси видно по дорогах,
Вечір засинає у красі…
Сивачі лягають над долиною,
Йде до сну натомлена земля,
Хмари ще висять над Україною,
Алілуя*людям промовля…
*Алілуя – тут, як воля
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722445
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2017
автор: Віталій Назарук