Дав Господь мені жінкою бути,
Щоби глибше пізнати, відчути
Це мінливе життя , швидкоплинне,
Що на присмак солодко-полинне.
Найсолодше – кохання медвяне!
Найніжніше – коханий, кохана…
Вічна музика в серці лунає –
Зрозуміє мене, хто кохає!
Засвічу почуття, наче зорі,
І купатимусь в любощах морі:
Так безжурно мені, так безхмарно,
Як ніколи раніше – так гарно!
Знаю, як це кохати душею –
І ніколи не бути твоєю.
Знаю, як це чеканням журитись
І розлуки терпкої напитись.
У мені все п’янке і перлинне,
Хоч спізнала гірке і полинне.
Відмолилася так, як умію.
Піднялась. Не зневірилась. Мрію!
Дав Господь мені жінкою бути,
Щоби глибше пізнати, відчути.
У собі цілий світ помістити
І дитям день новий сповістити.
(Інтернет-світлини)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722290
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2017
автор: Ніна Третяк