невідь звідки взялась –
видно, вітер приніс уночі звідкілясь
нитку поплутану ясно-синю,
зачепив на стеблині
і притоптав почасти у пісок
очі знайшли, що потай шукали,
і радісно: бачиш? – пролісок!
придивився уважно
розсудок зважений:
то нитка стара вовняна,
з чогось висотана і зібгана…
погодилися досвід-знання:
так, нитка…
ясно-синя…
душа ж пензля нізвідки дістала
і в уяві намалювала
давніх пролісків незабуті враження…
…пролісків у торішній рудій траві
на лісовій підталій галяві
колишні-давні –
уявні
враження ясно-сині,
щасливі
і вічно живі…
08.03.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722280
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2017
автор: Валя Савелюк