Тихо матінка ридає,
До іконки на стіні.
Все синочка виглядає,
Син воює на війні.
Сумно дивиться в віконце,
А думки немов рої.
Не згасай ніколи сонце,
У віконечку її.
Там, на тому полі битви,
Серце матінки із ним.
Хай спасуть його молитви,
Хай повернеться живим.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722201
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.03.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський