водно і пізно

мислю  про  те,  що  ніколи  нам  більше  не  стрітись
мислю  про  те,  як  тобі  там,  поза  моєю  любов'ю  й  опікою
може  одвічний  зашморг  на  шиї  стане  тобі  вільнішим
може  й  зовсім  ніхто  і  ніщо  тепер  не  обтяжує  твою  спину.

мислю  про  те,  чи  не  був  ти  жінкою  у  минулім  житті,
яку  я  кохала  і  зрадила.  чи  не  був  ти  собакою,  котру
я  залишила  помирати  на  безлюдній  румунській  трасі?
чи  не  була  я  у  минулім  житті  осою,  до  якої  ти  торкалась
з  цікавості,  
а  я  вжа́лила  й  ти  заплакала?

я  мислю  про  тебе  і  відчуваю  як  ці  думки  вже  торкаються  підборіддя,
як  за  ними  не  бачу  своєї  ступні,  що  опиралася  на  теперішнє
і  повільно  повільно  воджу  руками,  сподіваюсь  за  щось  обхопитись,
але  не  знаходжу

й  занадто  пізно,  щоб  вчитися  плавати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2017
автор: Hauch