Окрилена весна!... А чи весна?
Літа не хочуть зиму покидати.
Як оглянусь – позаду все в снігах,
І не вернути весну, не догнати.
І на скронях в заметах сивина.
Та є у мене та свята місцина,
Де розквіта калина запашна,
Де, мов молитва- пісня солов’їна,
Де стежка поміж яблуневий цвіт,
В саду зозульку виглядаю,
А тиха ніч – кохання дивний світ…
І місце те у моїм серці проживає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722017
Рубрика: Нарис
дата надходження 06.03.2017
автор: олена гай