Налиті сонцем світ міцні долоні
Стискають так, що далі вже куди?
А ніч так манить пристрасним полоном,
Чого мені так хочеться туди...
Коли вже є безмежна дика рівність.
Ні падати, ні вище, ні на мить.
Колись давно ми чули ще про гідність.
Тепер же все забулось, не болить.
Всі почуття народжені в двобоях.
Не муч мене долонями, пусти.
Занадто вже спокійно із тобою
І ти мене за це, прошу прости.
Я вільний птах і хочу в небокраї
Злетіти. серце вільне, без кайдан.
Весна твоя спокійна ще настане,
Без забуття й відкритості світ-ран...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2017
автор: Квітка))