***
Сонце зупинилось, ніби дихання.
В розрізі снігів – останні сни.
Сніговик, народжений відлигою,
схуднув, дожидаючи весни.
До верби граки прилипли гомоном,
що, мов ворожбитка, проріка
самотіти моркві гострим спомином
в звивинах безжурного струмка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721925
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.03.2017
автор: Любов Матузок