Місто хворих утіх
І зіпсованих сходів.
Я твій відчай стеріг
І неспокій знаходив.
Серед зламків доріг
Я стомильну побачив
Та від себе не втік ,
А від тебе тим паче.
Виліковують сміх
Повсякденні невдачі.
Чути образність їх-
То душа твоя плаче.
Через сито надій
Я проціджую вітер,
Бо в будівлі моїй
Не лишилось повітря.!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721898
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2017
автор: Олександр Киян