[i]Кажуть, після смерті не кінець,
Та розповісти нема нікого,
Є чи ні там хоч якась дорога,
В місці, де відсутній бій сердець.
Кажуть, що повернемося знов,
Та нікого потім не впізнали
З тих, кого ми за життя кохали,
З тих, хто дарував свою любов.
Кажуть, що душа живе не раз,
Та згадати раз у раз не може,
В тому їй ніхто не допоможе,
Не поверне тих минулих нас.
Що б там за межею не було,
Йти і відпускати вкрай жахливо,
Боляче - терпіти не можливо,
Невблаганність долі б’є в чоло.
Отже, саме це життя одне,
Час кохати, мріяти, горіти
На вогні душі, що не згасити,
Поки час останній не мине.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721798
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2017
автор: Марина Панфьорова