"Греблю, синку,
греблю треба розірвати!
Ти бачив об"яви гнилизни і застою
( що сприяють росту погані ), а не добачив
причини, яку треба усунути."
І. Франко "Будяки"
Вітер буйний заподіяв
Україні збиток:
По усіх світах розвіяв
Кращих її діток.
Літні люди зажурились.
І батько, і мати
З буйним вітром посварились
Та й стали питати:
-- Що ж ти робиш, хулігане?
В чому їх провина?
Нащо здув за океани
Невістку і сина?
То ж таки -- наша надія,
Опертя на старість.
А ти геть їх позавіяв
Шукать щастя й радість.
Чи ж не знайдуть наші діти
Щастя в Україні?
Хай ростуть вони, мов квіти,
Тут, на Батьківщині.
Адже в нас земля родюча --
Ґрунти чорноземні.
Квіти виростуть пахучі
І не іноземні.
-- Ґрунти ваші кращі в світі, --
Вітрюган промовив, --
Та не створені для квітів
Належні умови.
На ґрунтах ваших родючих
Розрослось будяччя.
Та таке воно могуче,
Яких світ не бачив.
А цьому кінець настане
(Варто про це знати),
Як будяччя перестане
В політті зростати.
Україно, для будяччя
Не створюй поліття!
А натомість дбай добряче
Про корисне квіття!
ПРИМІТКА. Поліття -- сприятливі умови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721720
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.03.2017
автор: Микола Холодов