У лісі закувала
Зозуля сизокрила...
Не за собою звала
Своїх дітей-сиріт...
Їм, бідним – не злетіти!
Усіх, що наплодила,-
То – не для неї діти.
Чуже, для неї – рід.
Але ж, вона - кувала
На щастя нам, на долю!
В тім «кукалі» проспали
Зелений світлофор!
Куди там, нам – радіти,
Де почорніло поле?
Де ми – зозуль тих діти.
Їх – безголосий хор...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2017
автор: Андрій Бабич