Випустив з рук валторну
День – ще один, без тебе.
В льолю шовкову чорну
Вечір вдягає небо.
Ну, а мені зі смутку
Різьбить чотири айстри.
Пальцями водить хутко.
Вечір на смуток – майстер!
Думка вас, певно, косить,
Чом така кількість – парна?
Мертвій любові – досить.
Мертвій чотири – гарно.
Може, на феєрію
Буде щирішим ранок?
Вирізьбить квітку-мрію,
Вкине у серця дзбанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)