На межі зими з весною
ПОкрив снігу осіда,
А з-під пОкрива сльозою
тече талая вода.
Засльозилася старенька
В смутку Зимонька-Зима:
-- Я колись була біленька;
Сніг, як пух -- краса сама.
А тепер невдячні люди
Мене гудять і клянуть.
У містах, і в селах, всюди
В шию геть мене женуть.
Дійсно, я була сувора.
Завірюхи й віхоли
Намітали снігу гори,
Ще й морозом дихали.
Проти мене гнів росте.
Й це мене збентежило.
Люди, я робила те,
Що тоді й належало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721662
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2017
автор: Микола Холодов