Любові, Жінці і весні
177* хто бачив закоханий погляд душі і очей?!
– Ніщо не зруйнує підвалини храму кохання:
Якщо є любов, та, що душу бере у полон,
То й виразки віспи красиві (це серця зізнання!),
І зморшки від часу, і віку шершавість долонь…
178* і якщо я вклонюся – то Їй, бо жадав і кохав!
Буду я в радості нині – серцю вже й Всесвіт не тісний! –
Буду коханню співати найсокровеннішу пісню:
Жінка, що в ніч цю зі мною плоті жагу тамувала,
Стала богинею серця – Їй поклонюся я, грішний!
179* нап’юся любові і щастя віддам всім вітрам
В синагоги не кличте живих, у мечеті, у капище, в храм
І не сійте бур’ян своїх «вір» у серця всім закоханим нам –
Я, любов’ю просвітлений знов
до богині – коханої Жінки,
Цим таїни небес освячу і для світу задарма роздам!
180* колись, давно, що нині я й не вірю…
(ти синів – як безсмертя моє і як щастя мені дарувала…)
– Чарівна і струнка, довершена, прекрасна,
Непізнана моя, суть днів і щастя суть –
Дружина, ангел мій, мій місяць, зірка ясна,
Мого безсмертя ти основа, не забудь!»
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2017
автор: Касьян Благоєв