А ти – звичайна? Як і всі?
Чи маєш щось таке незнане,
Що відчувається в росі
І вечорами в травах тане?
О, ні – як всі, але одна –
Це так буває на світанні,
Коли самотність поглина
В нестерпних муках і чеканні.
А може інше – тихий сум
І не твоє – моє блукає
Звичайне, кинуте в росу,
Вечірнім небом догорає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2017
автор: Вітер Ночі