Біль густими ковтками п'є тишу
І нічого з душі не залишить.
Сьогодення в залякану мишу,
Крадькома перетворить так тихо.
-----
І на кроки, ледь чутні світанки,
Що зі мною давно вже на ти.
І тим райдуги плачем - серпанки,
Що напишуть прощальні листи.
-----
І все осені, серед зими...
Ненароком усі прочитавши,
Проковтнувши ненависне ми,
І вже знову, сліпа, закохавшись.
-----
Утішає себе листопадом,
Де та туга не правильний дощ,
Напиваємось тиші, я радо
Сьогодення потомлене, що ж...
----
Чи ти знову залякана миша?
Чи уже кольорове, всміхнешся?
Учепилось і вже не залишиш...
Мене осінь і знову нап'єшся...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2017
автор: Квітка))