[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/3/4/4e9016305cffe74e77fec4409d4e4bc7-full.jpg[/img]
[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/3/4/8ee755b9c1f9a19b74f32093612f82d3-full.jpg[/img]
Зупинися, безжальна людино!
Не зрізай, не зрізай деревину!
Душу рве бензинова пила,
Аж вчувається - плаче сосна.
Плаче дуб і карпатська ліщина,
Скиглить бук та мала ясенина.
Що ж ви робити, іроди кляті,
Ви встромили ножа у Карпати!
Під горою росте яворина,
Щось із світом вона говорила...
Майте, люди, не камінь у серці!
По якій ж то ціні мірка честі?
Бо лиш тільки безжальна рука
Ріже все до останнього пня.
Бо лиш тільки за гроші бариги -
Рідну матір продати змогли би.
Знайте, ліс - то є наше повітря!
Ліс - карпатська краса й довголіття!
Ліс спиняє у зливу потоки,
Тут гуцулів коріння глибоке.
Ліс - народне і спільне багатство!
У Карпати з країн їдуть часто.
Ліс - лікує душевні рани,
Ліс - здоров'я дає віками!
Тут зимою краса незбагненна!
Тут Говерла торкає неба!
Знайте, тут є мольфари й відьми,
Також звірі і птахи різні.
Ви спитались, пихаті біси,
А чи маєте право до лісу?
Українців спиталися ви,
Чи пиляти під зруби ліси?
Не зрізайте, Мамони й Пилати!
Серце лісу не треба пиляти!
Бо до сьомого роду коліна -
Не простять ані ліс, ні Вкраїна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721464
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2017
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА