Вже сонечко над лісом підвелося
І весело всміхається з небес.
З-під кучугур, - промінням, за волосся
Травинки тягне в небо голубе.
А їм ще хочеться хоч би якусь хвилинку
Поніжитись у ліжечку зими.
Та невгамовне сонце зве травинки
Прикрасити весняні килими.
Це Березень прийшов у нашу долю:
Прийшла Весна! Пора нових надій.
Хай назавжди минають миті болю
Які зазнали в плетиві подій.
Настане день, зустрінуся з тобою,
Всю твою постать поглядом одним
Вберу в середину єства свого земного,
Щоб жити нею - янголом земним.
Ти - не чужа. Ти назавжди зі мною
Зріднилася всім серцем. Знаю я:
Хоч не була моєю ти жоною,
Та стала нею, бо ж в душі - моя!
Візьму твою тепленьку, ніжну руку
До вуст своїх побожно притулю,
І в котрий раз, після проваль розлуки,
Зізнаюся у тому, що люблю!
2017-03-03
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2017
автор: dovgiy