Розів’ється на вітрі її волосся ніжно
На пагорбі на хитрім, на сонці і ще вище
І сходинки до неба розстеле під ногами,
Те золоте із меду, що пронеслось роками
Вона одна всміхнеться, подивиться у обрій
Та раптом озирнеться, охоче, але вкотре?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721208
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2017
автор: Go Love Ash