[i]Скільки ж їх, незнаних берегинь,
Матерів, бабусь, дружин і доньок,
Відданих, терплячих незнайомок,
Ніби і несхожих на богинь.
Скільки в них тепла і доброти,
Скільки безкінечної любові,
Вберегти життя вони готові,
Всім, хто вірить в них, допомогти.
Руки їх відтворюють життя,
А серця не відають покою,
В справи поринають з головою,
Неймовірні роблять відкриття.
Сонячні у радості й журбі,
З ними менше біль і є надія
На світанок після буревію,
На майбутнє в нашій боротьбі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721174
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2017
автор: Марина Панфьорова