[i]Присвята зустрічі однокласників
через 50 літ після закінчення десятирічки[/i]
Вже хазяйнує липень на землі
Ідуть дощі – то будуть певні статки
А на Хухрянській школі журавлі
Зворушливо застигли з лелечатком.
Червоні квіти на зеленім тлі
Нас, незнайомців, стримано вітають
Вже наші незабутні вчителі
На цвинтарі сільському спочивають.
І сумно, і незатишно без них…
На берестках сухих чорніють віти
Ми всі злегка розгублені, мов діти,
Що заховались від людей лихих.
Уперті, наполегливі були,
Романтики – ми часто бідували
І на вітрах пронизливих і злих
Ми без упину душі гартували.
…Знов подумки бреду серед полів
Несу букет з ромашки, звіробою
Ми схожі на своїх учителів
Разюче, несподівано, до болю.
Жаль, не зайти гуртом у рідний клас.
Як важко тамувати хвилювання!
Усіх, кого немає поміж нас,
Згадаємо хвилиною мовчання.
Де б нас останній подих не зборов,
Цей вечір в нашій пам’яті не згине.
Збережемо цю щирість і любов
До школи, до людей, до України.
Прощайте, друзі дивно молоді,
Прощай, із школярів дорослих коло!
І лелечатко миле у гнізді,
І наша дорога Хухрянська школо!
[i]05.07.2008 р.
с. Хухра[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2017
автор: Галина Будянська