весна йому прісна
ні слів
ані квітів
втомлене місто
продовжує жити
у згустках лихварських провин
ми йому вірні
і навіть
нічого нікому не винні
лиш світло старих ліхтарів
збираєм у люстро
начиння гірких голосів
зроняється
тихо
на сукню світанків
камінно
сіллю вертають додому
вони
і вітер-бурлака
марнує свій хист по шинках
у волоссі чужинок
рейсах старих поїздів
безтямно сполошене
безпутно закохане місто
вертає
у гавань
моїх
кораблів
ховаючись
в жменях любистку
що вчора
нарвала любов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2017
автор: Нова Планета