ПЕРШОГО БЕРЕЗНЯ
Весняний день. Холодний та похмурий.
Вже березень бере свої права.
Ще рік тому, удвох, у хаті були,
Тепер я сам. І де знайти слова,
Аби цю тугу серця описати
Та викласти це горе на папір?!
Боже! – ти знаеш, що таке втрачати!
Четвертий місяць вже мина з тих пір,
Як очі друга назавжди закрились,
А на душі так болісно і зле!
Щоб там не було, а ми міцно зжились:
Бо двадцять літ – для хворих, - чимале
Випробування, щоб отак прожити,
Як жили ми… Було всього, однак,
Та ми любили! – ми могли дружити,
Прощати вади іншого. І так
Всі двадцять літ над нами не летіли,
А в муках та стражданнях проповзли.
Ми, стомлені, вже й жити не хотіли!
У відчаю та розпачу були,
Бо, що не купиш, - витрати даремні,
А тих грошей, як і завжди, - катма!
Від цін аптечних у очах аж темно!
А попри все, покращення нема!..
І я це бачив. Що я міг зробити?!
Їздив… Купляв… І душу свою рвав.
Бувало, просить пожаліть, добити!
Я гнівався та із житла втікав.
Гадалось їй, що заважає жити
Вона мені… Гадала, ніби я,
Ще зможу собі жіночку зустріти,
І буде в мене щастя та сім’я.
А те, що я не набагато кращий,
Не бачила. Таке було життя.
Четвертий місяць я ночами плачу,
У снах тяжких ще кличу до буття.
Весняний день. Холодний та похмурий.
Вже березень вступає у права.
Охоплений скорботою й зажурою,
Вистукую печальнії слова.
1 березня 2001 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2017
автор: dovgiy