Покидає нас лютий поспішно,
прихопивши останні сніги.
І пухнаста, беззахисно-ніжна
Посміхається гілка верби.
Ось і березень. Здрастуй! Нарешті!
Та не хоче уходить зима,
наче морок якийсь нетутешній
холоди у полоні трима.
Та чи треба про це нам тужити?
Потеплішає, дай тільки строк.
І душа розцвіте, наче квіти,
до розмаю — один лише крок.
Заспівають свої серенади
очманілі від щастя шпаки...
Ми тобі, юний березню, раді,
сумувати тепер не з руки!..
Ще дерев не прокинулись віти,
ще волога земля в напівсні.
Та вже знову нам хочеться жити
і радіти, радіти весні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720994
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.03.2017
автор: Денисова Елена