Як просто, коли можна сховатися. Не боятися помилок. Уникати відповідальності, хоча б частково. Ховати те, що не призначене для чужих очей, а особливо осуду.
І я думав так. Не довіряти справді надійно, безпечно. Ніяких несподіванок. Якби знали, назвали б боягузтвом, але ж не знають. Думають що мені нічого ховати. Може, так і є, але ж маска додає впевненості. Така схожа на справжнє обличчя.
Чи справді не помічають? А може крізь маску проступає щось?..
Що? Чи пам’ятаю сам, що так ретельно приховував? Чи маска зрослася?Що ж там було?
Залишилася тільки непевна тривога. Щось хлюпоче всередині. Проситься вислову.
Та страшно. Вже дуже страшно. Чи варто?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2017
автор: Траяна