Кричать: життя заводить нас в оману,
По закутках чигає зло..
Не довіряють люди більш,а сиплять сіль на рану:
"Ти молода,не знаєш,ще не попекло"
Не віком ж міряється мудрість
Наш досвід - освідомлення,
Що копій тут нема,лиш поглядів відсутність,
Бо зараз всі маскують справжність почуття
У всіх різниться світ,у всіх дорога інша
Та серце в кожного з нас є
Нема пустих людей,закритих - значно більше,
Бо страх:"цей теж у душу наплює"
́
Ображені життям, ховаємось за маску
Відштовхуємо всіх,бо люди - це наш біль,
Свідомо заперечуємо казку,
Не хотячи плекаєм в собі звір
Зсередини знищуєм світ підло,
Вбиваючи передусім себе - всьому творця
Та я одна з "малих",і сенс мій - нести світло
Не втрать себе в собі,стань музою митця
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2017
автор: Світланка Супер+