"Не розхитуй на хвилі життєвій човна - не хитай,
Не розпитуй весну чи спізнилась вона - не питай"
Й. Осецький
Човен долі пливе у бурхливому морі життя,
Відшукати б йому серед здиблених хвиль укриття…
Шматували його ураганів жорстокі вітри,
На щоглі залишилось лахміття подертих вітрил.
Крижаної води повсякчас набиралось за край,
Блискавиця сліпуча шмагала щосил, як нагай.
Шаленіли шторми і штовхали чимдуж в круговерть,
А громи з висоти гуркотіли, лякали на смерть.
Та глибока холодна вода для човна не страшна,
Бо уже закликає його в тиху гавань весна.
19.02.2017р.
Для ілюстрацію використано малюнок"Човен долі" художник Андрій Вітер
http://www.liveinternet.ru/users/2333629/post72086538/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2017
автор: Мазур Наталя