Смерть блукала по селу...у вікна заглядала,
шепотіла чорним ротом, та собак лякала...
сиві косми розпустила,поли розхристала...
дотинялась поки в мене - матері не стало...
дотинялася по світу -крові напилася...
душу вирвала і в небо - птахом здійнялася
і ні сльози, ні молитви - не спинили кляту...
залишила у оселі - бездихану матір...
мила мамо... мамо мила...то відкрий же очі...
подивися в небо синє...та вона не хоче,
подивися моя рідна,виглянь у віконце,
там за обрієм безмежним яскраві́є сонце...
ти поглянь, моя єдина, як за нашим тином-
червоніє у намисті- лісова калина...
у садку цвітуть троянди...ти ж їх так любила...
та душа - пішла у мандри...покинула тіло...
Руся Ялиньська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720596
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.02.2017
автор: Руся Ялинская