Весна стікає кров’ю у війні…
Чорніє сонце від людського горя…
Й від того гірко й боляче мені,
Бо журяться і люди, й води, й гори.
Весна утретє будить небокрай,
Після Майдану шле нові надії,
Що скоро-скоро прийде та пора,
Коли на сході скінчаться події.
І материнські очі, і серця
Тоді засяють почуттям любові,
Втече журба із милого лиця…
Воно ж пошле свою подяку Богу.
21.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720579
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.02.2017
автор: Ганна Верес