Бруківка мокра... Хлюпа тихо дощ...
І цокання перебива це соло.
Таку мелодію напише тільки Бог,
Довершено, без жодного бемоля.
Під парасолями ховаються думки...
І суєта, промокнувши, змовкає...
Ще й пензель десь, наносячи мазки,
Малює музику. Вона ж не затихає.
Снують, літають, виються думки,
Поміж краплин ховаються обличчя.
Зажди! Зажди! Це небо знову злиться...
Та ні! Це все ж малює Бог.
Бруківка мокра... Цок і знову цок...
Десь камертон задав таку тональність.
Таку мелодію напише тільки БОГ...
Його творіння завжди бездоганність.
© Тетяна Гриндула 31 березня 2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720522
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2017
автор: Гриндула Тетяна