Я жінку одну до без тями кохаю,
Та права на неї я зовсім не маю.
Про кохання своє їй не можу сказати,
Бо дружина вона мого рідного брата.
Я весь час намагаюсь її розлюбити,
Для іншої серце своє відчинити.
Багато знайомих в думках перебрав я,
Та все не моя, все не моя...не моя.
А кохання навпіл моє скрце крає,
Як же я сильно цю жінку кохаю.
Без неї життя-не життя, одні муки.
Вже не витримую тієї розлуки.
Я Бога молю...І Бога питаю:
-Де ж це моя половинка блукає?
Якнайшвидше дозволь мені з нею зустрітись,
Хочу рідному брату я другом лишитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2017
автор: Анфиса Нечаева