[i]Дерева - охоронці неприкаяних дум,
Вони знають більше, чим моя уява,
Їм звістки приносять птахи легкокрилі
Із ринку небесних повітряних мас...
Вітер пестить кремезну кору, -
Жвавий музика цимбалами скронь
Бравурно гратиме часом
Древню мелодію кошлатих років...
Сталеве коріння витриваліше серця,
Смокче кров земельних артерій,
Щоб побороти усі негаразди
І берегти таємниці твердої руки,
Яка гіляками сплутає верстви...
Природою жити в кривих лабіринтах,
Вишиванками голкою по живому, -
Дивлюся на них, знімаю втому.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720423
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.02.2017
автор: Мандрівник