Закутала в сніги і гори, й доли
Уквітчана мережками зима,
Не визнає ніяк вона кордонів,
В календарях теж дат таких нема,
Коли їй треба з осінню прощатись
Й найпершу стріти усмішку весни:
Чи як обійме сонце білі шати,
Чи спів синичок, срібноголосний?
Коли ж зима насупить сиві брови
І віхолою простір замете,
Тоді і ліс, і води, і діброви
Про сонечко знов мріють, золоте.
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720405
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.02.2017
автор: Ганна Верес