*експериментальний сонет у нетипово мінорному виконанні. Авторські знахідки*
Чому нема (у плині світ зіскніє...)
Того казкового, що зветься mon ami ?
Бо ниє там... По-під ребер"ям ниє
Прадавнє таїнство, обізване людьми
Коханням, що безсмертними Богами
Одвік, здавалося, дароване було
До людства днів останніх- Вічна Прама...
А нам з тобою- ні, не випав долі лот...
Цей смуток віддзеркалить час осінній.
І по стіні змалюють наші тіні
Фінальну мить Ромео і Джульєтти...
Сумний альянс поетки та поета...
Цей декаданс відійде з нами в Лєту...
Його ми вип"єм, мов цикуту нині.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117022600376
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2017
автор: Серго Сокольник