В суцільну млу мій занурюється слід
Зі світлим усім зруйнувавши мости;
І ти сказала: «Ми полум’я й лід,
Не бути нам разом, прости»…
Щезав твій обрис за простором землі,
Та рештки вогню так безжально гасив,
І я залишився сам уві млі,
Молючи у серці щосил:
Не гаси вогонь,
Не гаси вогонь, що в тобі сія;
Не гаси вогонь,
Його прагну я!
Чуєш? Прагну я!
Хоч я льоду мли посланець!
Хоч лід в моїх жилах тече!
Най твій вогонь розплавить мене!
Най твій вогонь мене обпече!
Не гаси вогонь.
В суцільну млу мій занурюється слід
Зі світлим усім зруйнувавши мости;
І я залишився сам уві млі,
Молючи у серці щосил:
Не гаси вогонь,
Не гаси вогонь, що в тобі сія;
Не гаси вогонь,
Його прагну я!
Чуєш? Прагну я!
Не гаси вогонь,
Не гаси вогонь, що в тобі сія;
Не гаси вогонь,
Його прагну я!
Чуєш? Прагну я!
оригінал- https://vk.com/audios-1938203
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720247
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.02.2017
автор: АндрійМазан