Лягли на долоні мереживні тіні зірок,
Сп’янілі вітри пелюсткові збивають завії…
Буденність – всього лише втома самотніх думок,
А ніч випадає. Так тільки можливо для мрії.
На зоряних крилах злітає чарівність. Мовчиш.
Що сон, як співають над небом органи?
Буденність – всього лише втома людської душі…
І тільки вночі й можливо загоїти рани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720242
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.02.2017
автор: Домнічева Лілія