Сичить зима: «Весни не буде,
ні барв, ні літа ні тепла,
скоріться долі, темні люди,
і не чекайте вже добра!»
Та, раптом, світло променисте
сяйнуло із-за темних хмар,
і враз знялося сонце чисте,
і нанесло зимі удар.
І все навколо заясніло,
загомоніло, ожило!
І знову стало гарно й мило –
зими неначе й не було!
Народе мій, і ти збудись:
до світла серцем обернись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720149
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2017
автор: Уляна Стринжа