Вона хотіла в цьому світі жити,
в уяві представлявся він не раз,
мальованого й справжнього любити,
світи обидва зображала водночас.
У справжньому - робота безкінечна,
та є природа в ньому і річки,
тварини милі, краєвиди дальні,
а ще птахи і квіти на землі.
У справжньому є синь небес і хмари,
і річка стрічкою удалину текла,
у справжньому - поля безкрайні,
пшениці жовте море й сині небеса…
Тримав її цей світ навколо,
бували люди злі й біда неслась,
а Катерина бігла в світ уявний,
щоб на полотнах мрія додалась.
Вона творила квіти пречудові,
фарби придумала не раз
і квіти розквітали знову
не на сезон, на вічний час.
Незнані зорі кольорами
з картини визирали умить,
навколо раптом зло зникало,
лихо й біда вже не щемить.
Вона хотіла в цьому світі жити,
щоб він себе красою засвітив,
творила світ чудовий на полотнах,
щоб кращим світ став будь-який!
22.02.2017.
Картини Катерини Білокур.
(1900-1961)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720120
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2017
автор: Светлана Борщ