Ми стелили стежки
на прокладених небом дорогах.
Ми руками тримали
світло різних цікавих богів.
І коли від зусиль
відбирає і відгук і мову,
ми собі довели:
спокій миру - у нашій руці.
Не припинять тремтіти
від дурної контузії руки.
Розум диму й дощу
є супутником нашим завжди.
А коли запитають:
"Чому, Завдяки і Навіщо?" -
Бо наш шлях був єдиний..
Складний, але завжди прямий.
Недоречно ховати,
що й без нас залюбки приховають.
Небезпечно пройти
там, де ворог безпечно ходив.
Та коли нас із ворогом
напоодинці лишають,
рідні мої,
багатше вкривайте столи.
І пробачте нас зразу,
бо ми злі і завжди некрасиві.
Бо немає зв'язку,
аби найголовніше сказать.
Просто знайте, що ми
безнадійні УкраЇни сИни,
які вміють усіх
в один раз
і за всіх
обійнять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2017
автор: marlboro_3