Так мерзла ніч. У муфті руки гріла.
Розвів багаття дощ і вкинув хмиз.
А вітер ледь торкнувся її тіла,
Маленький Янгол міряв дні із риз.
Ти йшов кудись. За комір закотився
Патлатий дощ і душу лоскотав.
Ти до сп'яніння споминів напився,
В калюжі сльози Янгола втоптав.
А потім потоптав у черевиках
Маленьку душу. Нібочки побив.
Я знаю:світ тісний... А Бог-великий...
І дощ як цуценятонько завив.
Зігрілась ніч. І ризи роздивлялась.
Погаптувала ниточки - слова
В слово "любов" і довго милувАлась.
А дощ все хмиз в багаття підкладав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2017
автор: Відочка Вансель