Чи справді все ми взнали про кохання?
Ось цим питанням вже не задаються
Всі сірі поверхи нагадають ридання
Там зрада, біль й серця не б’ються
Чи пам’ятають дивні нові люди
Як діє справжній джентльмен
Його повадки й гідність є усюди
Для цього в нім живе окремий ген
А справжні леді вартість розуміють
Тих почуттів, що рвуть струмком
Хоч їм болить, вони повільно діють
І відкриваються, ковтаючи той ком
Кохання такі люди завжди розуміють
Точніше духом відчувають що прийшло
І ту іскринку якось прикривають, гріють
Ось так надіються, що щастя все ж зійшло
Та інколи усе настільки сильно
Що в літній вечір на очах стоїть туман
Тобі то холодно, то якось дивно
І всі слова так яро ти сприймаєш за обман
Хотів би ворухнутись – не вдається
У грудях так болить і давить страх
Чому вона так лагідно сміється?
Невже та відповідь і буде весь мій крах?
Такий момент ніяк не пояснити
Він змушує труситись у жару
Кохання – сила, що дає нам жити
І цього я ніяк не розберу
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2017
автор: Sailas