Час життя поділив вже на дні й на години,
А за простором часу безодня німа.
Розірване серце не стулити в єдине,
І назад не вернутися – сили нема
Щоб засіяти ще раз поле тюльпанове,
Розстібнувши сорочку мов душу навстіж.
Назад не вернуть щоб родитися заново,
Ще раз шляхом тернистим пройти босоніж.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719906
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський