РОЗСТРІЛЯНА ЦЕРКВА У СЕЛІ ВЕЛИКА ВИШЕНЬКА
На карті вже нема села,
там яблуні лиш дички родять.
А церква є. Вона жива
до неї спогади приходять:
як вишні пахли у садах
і яблука були медові,
і образи у рушниках,
і люди жили у любові.
Вже й вишень там давно нема,
а церква є, стоїть на варті,
щоб не забули імена,
тих, хто стріляв її в азарті.
Мовчазний свідок тих часів,
як поціляли у розп"яття.
Хрести зривали з куполів,
ікони кидали в багаття.
Село церковця стереже,
пливуть над нею хмари сині.
І пам"ять церква береже,
про тих, що гинули в чужині.
Оксана Максимишин-Корабель
22 лютого 2017 р.
Португалія
Єдине,що залишилося від села Велика Вишенька, що на Львівщині, після примусового виселення мешканців, це стіни церкви.Тепер замість квітучих сіл - полігон.
А церкву розстрілювали з особливим цинізмом.Гатили по ній із танків, бронетранспортерів, гармат. Після перших влучань снарядів і руйнувань бань на їх місце ставили картонні імітації і продовжували стріляти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719823
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2017
автор: ОксМаксКорабель