Заховались сонця промені за хмари,
Дріботить у вікна дощик весняний,
І старанно омиває тротуари,
Поступово тане кожух льодяний…
Я не знаю, світ жахливий, чи прекрасний,
Все змішалося докупи у душі,
Як завжди, весна до нас прийшла невчасно,
І поки-що з нею ми зовсім чужі…
Навіває смуток нестабільний настрій,
І реальність часом, ніби дивний сон -
Сонячне проміння, золоті піастри,
Залітають рідко у моє вікно…
Де реальність, де ілюзія – не знаю,
Я заплуталась в тенетах відчуттів,
І наразі спілкування оминаю,
Поміж нами прірва – все, як ти хотів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО