Показували птахів в зоопарку
у різнокольоровій метушні.
Та їх ув'язнені пісні
звучали, як скрізь сльози жарти
про ті, колись покинуті краї.
І тільки він у непорушній тиші,
немов вершина рукотворних скель,
під небом - склом закритих стель
сидів пташиний цар, колишній.
А там - в степу вже не німіють з жаху
на кого тінь від нього упаде,
і око птаха молоде
з-під хмар побачило б комаху,
тепер - юрбу ненависних людей.
Приниження він їм не подарує,
вони не варті погляду орла.
Ніхто із них не розпізнав,
за чим душа його банує -
грудьми пробити перепону з скла.
І, крилами відчувши подих вітру,
з жагучим прагненням до боротьби,
упасти каменем туди,
де на очах усього світу
завершить перемогою труди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719759
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: Славомир