Вже ранній вечір наступає,
ніхто ніде не гомонів
і денне світло ніби тане,
землі день вечір опустив.
Ховався вечір у синіх хмарах,
що сонце спати відвели,
собою заховали гори
і випускали світлі сни.
Закрий завісою печалі денні
і відпусти удалину,
так наче їх забрали хмари
і заховали у мішку.
Навколо вечір виринає
із сотнями дальніх вогнів:
це вечір нічка відпускає,
щоб спокій над світом трусив.
Потрусить спокій біля вікон,
де вогники приманять сон,
а ніч приходить і дарує
сонливу тишу над світом.
17.02.2016.
Анімація із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719755
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 22.02.2017
автор: Светлана Борщ