Уламки щастя хтось збирав в траві,
Розлуки сльози випали росою,
Складав “люблю “, мов вперше в букварі,
Йшов по слідах за милою красою.
У незабудок випросив блакить,
У вітерця зефірного – обіймів,
Іди шукай, нехай тобі щастить,
Бо ж без любові ти не будеш вільним.
Посій зернинку, швидко проросте,
Напоєна твоїми почуттями.
Таке складне і водночас просте -
Тендітне щастя, міряне життями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719667
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: Шостацька Людмила