Тихо літа збираються в зграю,
Щоб назавжди уже відлетіть.
Давні спомини знов обнімаю,
Стелю думку над ними мов сіть.
Розтривожили спомини душу,
А чому? Не питай, не питай.
Ллються, мури сердечні порушив,
Незагоєні болі за край.
З глибини ллється нота тужлива,
Знов спалахують миті святі.
Та опертись уже неможливо
На обламані крила в житті.
2015р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719618
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський