Буденні дні минають, як по колу
Ні спокою, а ні життєвих благ,
І серце знову тужить як ніколи
І від буття до смерті один шаг.
А в інший бік - і вже життя вирує,
Сади цвітуть і надворі весна.
А як заплющу очі, то страждаю
І серед друзів, а усеж одна.
І наче лихо зовсім вже не лихо
І йде війна, а кажуть не війна
І хлопці гинуть, та чужі ж то діти
А Батьківщина ж то на всіх одна.
Страждає так як я, ридає, стогне
Об стіну б"ється наче у тюрмі
А псевдо діти майже вже ховають
І бізнес роблять на чужій крові.
Збудись народе, і свої окови
Скидай чимдуж і очі розтули!
Терпіти досить погань і навалу
Щоб мир і спокій люди набули.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719456
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.02.2017
автор: 5Елемент